Ми Сіль ЗЕМЛІ!
Ми Сіль Землі — нащадки славного Богдана!
Землі политой кров’ю пращурів, батьків.
Окропленной сльозами матерів і нашим потом,
Очнись Громада щоби не стати нам «піском»…
Наш Світ стаєпустелею, тапустота-
Десамовідданість,десмак служіння?!
Чому на світізникладоброта?!
І між людьми немає розуміння.
Світ став пустелею. І вже немов
Людей ніщо у ньому не єднає.
І хтивість видається за любов.
А про любов уже ніхто не знає.
Бо їй не вчать. Не вчать уже давно,
Що справжнє щастя в тому, щоби дбати
Про інших, що в офірі лиш воно
Існуєв коліі у прагненні віддати.
Світ став пустелею. Та віремо!!!
Ми здатні ту постелюоживити.
Як віремо, що після довгої зими
З'являтимуться знову на ЗЕМЛІ — чудові квіти.
* * *
В моєму серці туга є глибока,що мій народ живе не як родина.
Все, що роз'єднує — то не від Бога.Чи всі ми — не Його сім'я єдина?