Земля наш общий дом...
Мир достаточно велик, чтобы удовлетворить нужды любого человека, но слишком мал, чтобы удовлетворить людскую жадность. (Махатма Ганди)
Гімн
Ми Сіль Землі — нащадки славного Богдана!
Землі политой кров’ю пращурів, батьків.
Окропленной сльозами матерів і нашим потом,
Очнись Громада щоби не стати нам «піском»…
Наш Світ стає пустелею, та пустота -
Де самовідданість, де смак служіння?!
Чому на світі зникла доброта?!
І між людьми немає розуміння.
Світ став пустелею. І вже немов
Людей ніщо у ньому не єднає.
І хтивість видається за любов.
А про любов уже ніхто не знає.
Бо їй не вчать. Не вчать уже давно,
Що справжнє щастя в тому, щоби дбати
Про інших, що в офірі лиш воно
Існує в колі і у прагненні віддати.
Світ став пустелею. Та віремо!!!
Ми здатні ту пустелю оживити.
Як віремо, що після довгої зими
З'являтимуться знову на ЗЕМЛІ — чудові квіти.